Оренда квартир в Полтаві подобово

10+ років на ринку нерухомості
Особисто перевіряємо кожен об’єкт
Реальні фото квартир
На зв’язку з клієнтом 24/7

Переклад документів в Полтаві

Перекладаємо документи для виїзду за кордон
Нотаріально завіряємо
Беремось за технічні тексти
Готові перекласти терміново і “на вчора”

Найкращі місця для відпочинку в Полтаві

ТОП ресторанів міста
Культурні об’єкти Полтави
Детальний опис (розташування та фото)
Актуальна контактна інформація

Іван Даценко: український вождь племені індіанців

Уперше про цю історію заговорили в 1997 році після публікації в газеті «Труд» інтерв’ю харківського журналіста О. Чепалова з Махмудом Есамбаєвим, радянським танцюристом, який і розповів про зустріч в Канаді з вождем індіанського племені родом з Полтавщини Іваном Даценком під час відвідин монреальської виставки в 1967 році.Іван Даценко

Іван Даценко народився 29 листопада 1918 року на Полтавщині, в селі Чернечий Яр Диканського району. Після закінчення середньої школи вступив до зооветеринарного технікуму в селі Писарівщина. У 1937 році Івана було призвано в армію й прийнято до Оренбурзького авіаційного училища.

Під час Другої світової війни Даценко керував літаками Іл-4, бомбардувальниками дальньої дії, атакуючи військово-промислові об’єкти в Німеччині, окупованій Польщі, під Орлом, Сталінградом та іншими містами. Наприкінці червня 1942 року старший лейтенант Іван Даценко зі своєю ланкою 10-го гвардійського Червонопрапорного авіаційного полку дальньої дії вилетів на бомбардування німецького аеродрому біля міста Орел. Літаки успішно знищили ціль, але на зворотному шляху Іл-4 Даценка підбили із зенітки, тому він зробив усе для того, щоб літак перетнув лінію фронту, а вже тоді екіпаж зміг катапультуватися.

Уже на початок осені 1943 року старший лейтенант Даценко здійснив 213 бойових вильотів, за що 18 вересня 1943 року був нагороджений «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу.

іван даценко льотчик-винищувачА 18 квітня наступного року, коли ланка Івана Івановича отримала наказ бомбардувати львівську залізничну станцію, де була зосереджена велика кількість ворожої техніки, літак Даценка знову було підбито. Очевидці стверджували, що снаряд влучив у бензобак, що миттєво спричинило вибух і не дало екіпажу можливості скористатися парашутом. Спочатку льотчика з товаришами вважали зниклими безвісти. А в 1973 році вийшла друком книга «За мужність і відвагу» зі списком 233-ох Героїв Радянського Союзу Полтавщини з коротким описом їхнього бойового шляху. Розповідь про І.І. Даценка закінчувалась фразою «Під час виконання завдання безстрашний льотчик загинув смертю хоробрих…»

Так думали всі. У рідному селі Даценка вважали героєм, планували встановити пам’ятник, його іменем наректи не лише одну з вулиць, а й сам населений пункт. Але раптово і без пояснення причин ставлення керівництва держави до загиблого льотчика змінилося: вшанування пам’яті Даценка наказали припинити. І лише через тридцять років було з’ясовано неймовірні деталі цієї історії.

Іван Даценко вождь племені індіанцівПлемінниця льотчика (донька його рідної сестри Олександри) Ольга Рубан натрапила на вищезгадане інтерв’ю й не залишала спроб дізнатися більше про дядька. Саме тому вона зателефонувала на дуже популярну того часу передачу «Жди мене» з проханням допомогти знайти інформацію, яка б підтвердила чи спростувала слова танцюриста Есамбаєва і розвіяла туман над історією життя Івана Даценка. Розповідь Ольги викликала інтерес телевізійників, і вони вирішили провести журналістське розслідування. Із 2001 по 2003 роки в ефір вийшло кілька передач на цю тему, знайдено чимало товаришів по службі, знайомих і людей, які бачили Даценка уже в Канаді.

З’ясувалося, що у 1967 році, коли радянська делегація побувала на Всесвітній виставці у Монреалі, номер народного артиста Махмуда Есамбаєва «Танець вогню» так вразив канадського прем’єр-міністра Лестера Пірсона, що той запропонував танцюристу самому вибрати подарунок. Есамбаєв без вагань сказав, що хоче побачити побут і танці корінних жителів країни. І вже наступного дня всю делегацію було запрошено до поселення племені могавків.

іван даценко біографіяНародний артист зайшов до найбільшого вігваму і захоплено почав роздивлятися оздоблення помешкання: томагавки, стріли, одяг з традиційною індіанською вишивкою. Через кілька хвилин у супроводі почету зайшов вождь: міцний, високий індіанець, покритий татуюваннями по всьому тілу і бойовим окрасом на обличчі. Довге чорне волосся вождя було прикрашене різнокольоровим пір’ям. Есамбаєв попросив перекладача сказати індіанцю, що танцюрист дуже вражений побаченим. На що вождь відповів щирою українською: «Доброго здоров’я!». Далі він наказав накрити для гостей стіл, і однією зі страв були галушки. Урешті хтось із членів делегації не витримав і запитав: «Та хто ж ви такий?». На що вождь сказав: «Іван Іванович Даценко, я з-під Полтави».

Виявилось, що насправді Іван Даценко встиг катапультуватися з підбитого літака, але потрапив у полон. іван даценко вождь племеніПісля 1945 року льотчик опинився на американській частині окупованої Німеччини. І хоча за домовленостями союзники мали передати полонених СРСР, Даценку вдалося уникнути повернення до Союзу і потрапити в Канаду. Там у резервації Канавей він знайомиться з плем’ям могавків і завдяки своєму фаху ветеринара допомагає їм лікувати коней. А через кілька років Іван Іванович одружився з донькою вождя Луїзою МакКомбер. Даценко став членом племені, а після смерті тестя – вождем на прізвисько Пронизуючий Вогонь (Poking Fire). Він допоміг могавкам заробити на культурній спадщині, розвиваючи туристичний бізнес і влаштовуючи різні шоу для гостей.

Журналісти передачі «Жди мене» у 2002 році відправили до Монреалю запит з метою знайти Івана Даценка або хоча б якісь свідчення про нього. І отримали відповідь від канадійки пані Дейл, яка ще дитиною тридцять років тому часто бувала в згаданій резервації, бо її мама працювала екскурсоводом для іноземців.

Іван Даценко українець

Пані Дейл була знайома з вождем особисто і розповіла, що в Пронизуючого Вогню був син і двоє внуків. Але на момент зйомок передачі вождь із сином уже померли. Як склалася доля його внуків невідомо, адже пошук індіанців суттєво ускладнився після дев’яностих років, коли в країні закрили всі резервації, а їх жителі стали повноправними громадянами Канади і роз’їхалися по світу в пошуках кращого життя. У наступній передачі «Жди мене» один із учасників тієї пам’ятної делегації теж поділився спогадами про вождя і показав документальний фільм про плем’я могавків, де було чимало кадрів і з вождем.

 

Здавалося б, що доказів уже більш ніж достатньо, але журналісти хотіли впевнитися остаточно. А тому відправили армійські фото Даценка і фотографії вождя надіслали до інституту судово-медичної експертизи, де дослідники однозначно заявили – на знімках одна й та ж сама людина.

 

У 2012 році на основі цієї неймовірної історії відомий український режисер Михайло Іллєнко зняв фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», що описує долю льотчика Івана Додоки, який втік з німецького полону, але на рідній землі «за зраду» потрапив до ГУЛАГу. Пізніше герой зміг вибратися з табору, переправитися через Берингову протоку на Аляску, а звідти – в Канаду.