Дохідні будинки Полтави
Квартирне питання – це проблема, яка ніколи не втрачає своєї актуальності. Адже велика кількість жителів міста і століття тому, як і сьогодні, або не мали коштів купити собі житло, або приїжджали в Полтаву на деякий час, тому змушені були орендувати квартиру. У зв’язку з цим в місті почали будувати прибуткові будинки – багатоквартирні житлові будови для здачі квартир в оренду. Як правило, чим більшою була площа будинку, тим дешевшою була оренда.
Перші подібні будівлі в Полтаві почали з’являтися ще в XVIII столітті. Їх будували багаті жителі міста, які потім отримували серйозний дохід з оренди.
Квартиру в дохідних будинках могли собі дозволити люди різних соціальних груп: від купців і поміщиків до студентів. Орендоване житло мало і додаткові плюси: орендарю не потрібно було платити податки на нерухомість або слідкувати за станом квартири. Все це змушений був робити власник.
Будинки багатьох найстаріших дохідних будинків Полтави збереглися і зараз.
У 1890 році на Кузнецькій вулиці (зараз це вулиця Пушкіна, 40) присяжний повірений Перцович побудував один з перших прибуткових будинків в Полтаві. Асиметрична будівля має трьох і чотириповерхову частини. Апартаменти в будинку були великої площі і розраховані на багатих квартиронаймачів. Усі квартири мали побутову та парадну частину: житлові і побутові приміщення мали виходи у внутрішні коридори, а кімнати парадної частини були об’єднані між собою. Апартаменти верхніх поверхів крім того мають балкони з кованими огорожами.
У зовнішньому оформленні будівлі архітектор використовував елементи і форми готичного стилю, хоча за сукупністю всіх ознак будівля відноситься до стилю раннього романтичного модерну. Саме з цим прибутковим будинком пов’язана одна з найбільш містичних легенд Полтави про чорнокнижника.
Прибутковий будинок купця Якова Сатановського був побудований архітектором Вітольдом Львовичем Весселі на вулиці Харчовій (зараз – вулиця Пушкіна, 6-а) біля круглого Березового скверу. Це триповерхова будівля, планування якої передбачало розташування трьох квартир на поверсі з парадними і побутовими приміщеннями. Будинок має одні парадні сходи і двоє чорних, одні з яких вели в найбільшу квартиру. Зовнішній декор будівлі виконаний із застосуванням класичних елементів і деталей.
У 1905 році архітектор Весселі будує ще один прибутковий будинок, тепер вже для купця Самуїла Когана. Через те, що знаходився він навпроти єврейських торгових рядів по вулиці Протопопівська (зараз вулиця Котляревського, 30), будинок був облюбований єврейськими купцями. Триповерхова будівля мала напівпідвал і проїзд у двір в правому крилі. На кожному поверсі були розташовані дві просторі п’ятикімнатні квартири. Кімнати мали окремі двері у внутрішній передпокій, вхід до якого був з парадних сходів. Будівля була обладнана центральним опаленням від котельні в цокольному поверсі, водопроводом і каналізацією.
Художній вигляд будинку створено шляхом широкого застосування декоративних елементів і прийомів стилю модерн: вікна різного розміру, фігурні парапети-фронтони, ліпнина, металеві огорожі балконів з рослинними мотивами. Особливо виділено парадний вхід в сходову клітку, а віконний отвір сходів мав кольоровий вітраж на два поверхи. Під час капітального ремонту будинку в 1979 році всі конструктивні і декоративні елементи були збережені, але величезні апартаменти розділили на чотири двокімнатні квартири з санвузлом і кухнями.
У наступному році за проектом Весселі був побудований триповерховий прибутковий будинок з підвалом і приміщеннями галантерейної крамниці на розі Іванівської і Мало-Петровської вулиць в кварталі суздальських торгових рядів (зараз це перехрестя вулиць Гоголя і Небесної Сотні, адреса будинку – вулиця Гоголя, 18/14). Ділянка під будівництво була придбана найбагатшим жителем Полтави, торговцем-взуттєвиком Зеккелем. Кутове розташування будівлі стало передумовою створення двох парадних вуличних фасадів. Під лівою частиною будівлі розташований підвал – колишня котельня з входом із двору. На першому поверсі знаходилися торгові зали і підсобні приміщення галантерейного і взуттєвого магазинів, а другий і третій займали багатокімнатні апартаменти. Побутові приміщення розташовувалися з боку двору і мали окремий вихід на чорні сходи. Пізніше чорні сходи були розібрані і на їх місці добудували житлові кімнати. Кожна вітальня кімната мала потрійні вікна з виходом на балкон.
Художній образ будівлі створений шляхом застосування вільного ритму вікон різного розміру, застосування кутового еркеру на два верхніх поверхи, завершеного куполом, ліпних орнаментів і кованих огорож балконів. Планувальне рішення і зовнішній декор будинку цілком відповідають стилю раннього модерну. В даний час перший поверх колишнього будинку Зеккера використовується магазином «Гоголівський». Верхні поверхи зайняті житловим квартирами з повним переплануванням.
У 1910 році на розі Гоголя і Пушкінської вулиць домовласник Браславський будує великий прибутковий будинок, де крім мебльованих кімнат господар здавав приміщення під казино, а також кімнати під бібліотеку, яка мала понад 8 тисяч примірників книг і журналів. Вхід в неї знаходився з двору. На першому поверсі була скобяна лавка. В цьому ж будинку з боку двору знаходилася кустарна майстерня з виготовлення канцелярських чорнил. Про те, що чорнила були хорошої якості, говорить той факт, що господар майстерні Авраам Окунь відправляв свою продукцію на експорт.
У 1913 році за проектом архітектора Клейна був побудований прибутковий будинок кравця Самойловича. Триповерхова будівля розміщена на розі вулиць Кобеляцької (вул. Європейська, 12) і Пушкіна, яка до 1909 року називалася Кузнецька (в середині XIX століття на ній, в районі, де зараз технікум м’ясної та молочної промисловості, були розміщені міські кузні). Інтер’єр квартир був розрахований на квартиронаймачів середнього достатку. Перший поверх будинку мав кілька зальних приміщень, які використовувалися для різних ательє з пошиття одягу. Зараз на першому поверсі розташовані магазини. У 1970-х роках на будівлі добудували четвертий поверх. Будинок Самойловича узятий на державний облік як пам’ятку архітектури.
З приходом до влади більшовиків на початку минулого століття період процвітання дохідних будинків закінчився. Після перевороту в 1917 році в результаті масового «розкуркулювання» все житло, яке до цього здавалося в оренду, перейшло у власність держави, що стало причиною припинення використання дохідних будинків.