Полтавські піраміди

Коли ми чуємо слово «піраміда», то більшість із нас відразу уявляють Єгипет з його пісками й верблюдами, пальмами й палючим сонцем. Дійсно, якраз давньоєгипетські піраміди відомі кожному і по праву вважаються першим чудом світу. Та мало хто знає, що ці споруди розташовані не лише на берегах Нілу, піраміди було знайдено в Судані, Тибеті, Китаї, Мексиці, Перу і також в … Україні!

Ще зовсім недавно превалювало переконання, що на території Європи знаходяться три піраміди: одна із них в Римі, а дві інші на Полтавщині. Але в 1976 році на Луганщині учні Алчевської школи виявили біля села Степанівка Перевальського району величезні кургани, які отримали назву «Мергелева гряда». Широкого розголосу ця історія набула після публікації в 2006 році у пресі, де журналісти охрестили цю археологічну пам’ятку (вік якої близько п’ять тисячоліть) «Луганський стоунхендж», «Друга Китайська стіна» і «Українські піраміди». Але вчені стверджують, що з пірамідами ці кургани не мають нічого спільного.

Час від часу в різних куточках планети з’являються конспірологічні теорії про знайдені кам’яні піраміди: псевдоархеологічний проект бізнесмена Семіра Османаджича в Боснії, заяви професора Віталія Коха про сім підземних пірамід від Севастополя до Фороса та інші. Але жодна з цих «сенсацій» не отримала наукового підтвердження.

То ж якщо говорити про піраміди-усипальниці, то їх справді в Європі тільки три. У столиці Італії в 12 році до нашої ери завершили будівництво піраміди висотою 36,4 метри для римського претора Гая Цестія Епулона. У часи Середньовіччя прийнято було вважати, що тут похований один із легендарних засновників Риму – Рем. І лише після розкопок в 60-х роках XVII століття, аналізуючи фрески й написи під скульптурами, археологи встановили реального «жителя» склепу.

Дві інші європейські піраміди знаходяться на Полтавщині. Перша розташована на території краєзнавчого музею в селі Березова Рудка Пирятинського району, друга – у селі Комендантівка (Кобеляцький район).

Будівництво останньої було започатковано в середині ХІХ століття Олександром Білевичем, офіцером царського флоту, який був учасником російсько-турецької війни й перебував у складі російських військ на території Єгипту. Побачені там усипальниці фараонів так вразили моряка, що він розпочав будівництво 15-метрової піраміди на території свого маєтку в селі Комендантівка.

Причиною цього будівництва стала раптова смерть дружини Олександра Білевича – Софії. Будівельним матеріалом слугував граніт з місцевого кар’єру, блоки з якого скріплювалися розчином вапна, яєчних білків і крові домашньої худоби. Саме труднощі з отриманням останнього інгредієнта й стали причиною того, що будівництво тривало аж тринадцять років.

Існує версія, що піраміда планувалася Білевичем не як склеп, а як трьох’ярусна церква на згадку про померлу дружину. Перший ярус (підземний) було розділено на три поховальні камери. На другому ярусі знаходився православний храм з вівтарем та іконостасом, а третій було облаштовано під дзвіницю.

Під час революції 1917 року будівлю було розграбовано й переобладнано під склад сільськогосподарських добрив. І лише в 2010-му піраміду нарешті відновили і відкрили в ній церкву, яка працює і по сьогодні.

Друга піраміда в Березовій Рудці належала Гнату Закревському, послу Російської імперії в Єгипті, який наприкінці ХІХ століття привіз із Африканського континенту статую крилатої богині материнства і родючості Ізіди, створену десь чотири тисячі років тому. Саме він і розпочав будівництво десятиметрової каплиці у формі піраміди над склепом своїх батьків. Споруда була мініатюрною копією усипальниць єгипетських фараонів: чотирикутна піраміда, сторони якої чітко відповідали сторонам світу, а перед входом встановили згадану раніше скульптуру. Будівельним матеріалом слугували цегла і гранітні плити. Зсередини піраміда являла собою каплицю, поділену на три поверхи, стіни якої були розписані єгипетськими фресками і рядками з Біблії. На першому поверсі знаходилися чотири ніші склепу, на другому – вівтар.

У 1906 році Гнат Платонович Закревський разом з двома дочками поїхав на лікування до Єгипту, де й помер від серцевого нападу. Доньки перевезли забальзамоване тіло батька у рідне село, де й поховали у сімейній каплиці, поряд з його батьком і матір’ю. Та уже в 1917 році маєток і піраміду пограбували більшовики, єгипетські фрески здерли, а статую богині Ізіди взагалі розбили, а тіла просто викидали у рівчак, які небайдужі селяни пізніше перепоховали на місцевому цвинтарі. Після революції у понівеченій споруді розмістили склад молока, бо за рахунок низької температури в склепі продукти можна було зберігати значно довше. Уже в 70-х роках піраміду взагалі планували знести, бо вона нібито заважала розпочати будівництво будинку культури. Але піраміда виявилася не по зубах навіть бульдозерам, тому і збереглася аж до нашого часу.