Особистий архітектор Гітлера був у захваті від споруд Полтави
Практично в усіх царів і королів були власні придворні архітектори, які займалися зведенням палаців для своїх господарів. Від тиранів середньовіччя нічим не відрізняються і диктатори ХХ ст. – Сталін, Гітлер, Саддам Хусейн та інші, які також мали власних будівничих. Серед них варто виділити архітектора Альберта Шпеєра, який працював під керівництвом самого Гітлера. Ад’ютанти Гітлера поза очі називали Шпеєра «нещасною любов’ю шефа». І не дивно, адже Альберт користувався великою довірою фюрера. Як творча людина, з якою Гітлер любив обговорювати свої юнацькі архітектурні фантазії, Шпеєр отримав від фюрера право входити в його кабінет без доповіді. Він всіляко підкреслював свій образ генія, якого цікавлять тільки малюнки і барельєфи. Гітлер повірив у це і повністю довіряв своєму архітектору.
Дитинство та юність Альберта Шпеєра
У дитинстві Альберт не проявляв особливих схильностей до творчості. Кращі оцінки він мав з більш точного предмета – математики, тому хотів присвятити себе саме цій науці. Піти в архітектори Шпеєра змусив батько – власник великої будівельної компанії в Німеччині. Після закінчення навчання Альберт відкрив власне проектне депо і заручився батьковою обіцянкою передати йому кілька десятків заможних клієнтів. Однак останні не поспішали співпрацювати із новачком. Протягом декількох років Шпеєр жив на мізерні прибутки від перепланування квартир. Потім його і ще кількох однокурсників запросили до Афганістану в якості придворних архітекторів Аманулла II. Султан-реформатор хотів перетворити своє королівство на одну з найрозкішніших і найбагатших країн Азії. Проект султанського палацу в стилі «1001 ночі» висотою 202 метрів, який Шпеєр розробив ще на другому курсі, викликав в Аманулла неймовірний трепет. Але Шпеєру так і не вдалося поїхати в Афганістан і заробити великі гроші. Сталося непередбачене: Аманулла скинули з трону молодші брати. Плани молодого архітектора було зруйновано.
Кар’єра в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини
Після завершення навчання Шпеєр залишився працювати в художній Академії простим асистентом кафедри. Студенти швидко виявили слабке місце викладача – лекції можна було зірвати, викликавши Шпеєра на дискусію про долю німецької нації. Студенти-нацисти, озброєні аргументами в стилі Геббельса, в дискусіях розбивали викладача в пух і прах. В результаті майбутньому архітектору довелося відійти від активної діяльності в Академії і стати постійним учасником нацистських мітингів, а через пару місяців і членом Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Партія призначила його головою автоклубу. У той час Шпеєр отримав своє перше замовлення – перепланувати безкоштовно віллу, де засідали нацисти. А через рік близький друг Шпеєра Карл Хенке доручив йому перебудувати приміщення берлінського міськкому партії. І от з цього моменту Альберт уже не залишався без роботи: займався не тільки архітектурою, але і розробкою стилю проведення нацистських мітингів і зборів. До речі, естетика третього рейху була народжена фантазією саме молодого Шпеєра. Одного разу за Альбертом прийшли троє ад’ютантів з особистої охорони фюрера і посадили розгубленого архітектора в просторий «Мерседес». Виявилося, що напередодні фюрер назвав будівлю рейхсканцелярії, яка була його штаб-квартирою, «конторою миловарні». Особистий архітектор Гітлера потрапив у немилість, і помічник фюрера Гесс порекомендував Гітлеру будівничого, якого вважав вірним прихильником ідей рейху. Поки Шпеєр вів роботи з перебудови рейхсканцелярії, Гітлер неодноразово заїжджав до нього на будмайданчик. Забуваючи про державні справи, фюрер годинами блукав майбутніми залами своєї резиденції в компанії молодого архітектора і висловлював йому свої зауваження. Шпеєр швидко розібрався в архітектурних перевагах Гітлера. Диктатору Німеччини, як і Сталіну, подобалися помпезність і пишнота. Коли ж робота була завершена, то Гітлер запросив Шпеєра пообідати у вузькому колі своїх друзів. Щоб архітектор не почував себе ніяково в компанії нацистів, Гітлер позичив йому свій піджак. Під час обіду один із присутніх здивувався: «Мій фюрер, на панові архітекторі Ваш піджак». На що диктатор з посмішкою відповів: «Так, адже і будівничий теж мій».
Шпеєр – особистий архітектор Гітлера
З часом Шпеєр здобув не тільки популярність, а й став дуже близькою людиною Гітлера. Фюрер ділився своїми думками про зміну архітектурного вигляду центру Берліна та просив Шпеєра врахувати його зауваження. Гітлер задумав «розрізати» Берлін на дві частини з найширшим в світі проспектом і найбільшими у світі адміністративними будівлями. В самому центрі вулиці повинен був підніматися увінчаний скляним куполом Будинок зборів з величезним німецьким орлом зверху, який стискає в руках позолочену земну кулю. Шпеєр порахував в загальних рисах вартість проекту: вийшло близько 40 мільярдів марок. Він дав вказівку своїм співробітникам кинути всі роботи і почати готувати цей проект. Звичайно, бюджет рейху не міг витримати такого будівництва. Архітектор вніс кілька пропозицій щодо фінансування. Зокрема, він рекомендував Гітлеру розкидати витрати по міністерствах і відомствах, які згодом викуплять будівлі на вулиці, а також почати продаж великим концернам майбутніх головних офісів. Крім того, фюрера захопила ідея архітектора будувати з надміцних матеріалів – на віки. Ідея придворного архітектора мала під собою благодатний ґрунт. Наприклад, вождь «трудового фронту» Роберт Лей намагався навіть оплатити повну вартість кварталу, спроектованого в 30 метрах від Будинку зборів, щоб розмістити там Будинок моди своєї дружини. У перші ж місяці роботи Фонду надійшло 400 мільйонів марок, а вже до початку 1939 року – понад 1,2 мільярдів марок. Шпеєр і Гітлер незадовго до початку Другої світової війни заклали кілька десятків символічних «перших цеглин». Альберт вважав, що реалізація проекту завершиться не раніше 70-80 років XX століття, хоча Гітлер вимагав від зодчого побудувати квартал до 1952 року. Коли почалася війна, Шпеєр виступив з ініціативою заморозити реконструкцію Берліна і передати зібрані кошти у Фонд оборони. Гітлер на це не погодився. Шпеєр стверджував, що величенний купол над будівлею стане прекрасним орієнтиром для англійських бомбардувальників. У грудні 1941 року після поразки вермахту під Москвою, Шпеєру нарешті вдалося згорнути будівництво. Про мільярди марок забули. 
Після того, як вдалося переконати Гітлера в доцільності заморозити проект, Шпеєр залишалося одне: грамотно прилаштувати вже отримані 1,5 мільярдів марок. Цьому сприяло і нове призначення архітектора. За сумісництвом він став міністром озброєння. Разом з Герінгом вони провернули одну прибуткову справу: ліквідували Фонд будівництва кварталу, а гроші поділили між собою. При цьому Гітлеру нічого не дісталося: йому просто не повідомили про це.
Шпеєр і Полтава
У червні 1942 року придворний архітектор, рейхсміністр озброєння і військової промисловості Альберт Шпеєр відвідав одну зі ставок Гітлера в Полтаві. І хоча він ненадовго затримався в цьому місті, але краса Полтави залишила намало позитивних вражень: «Далі в Полтаву. Прекрасне місто з класицистичним представницьким центром. Простора кругла площа, оточена у вільному порядку високими і низькими, пофарбованими в білий колір губернськими будівлями, місцями прикрашеними колонними портиками. В одному з цих будинків резиденція генерал-фельдмаршала фон Бока і штаб групи армій «Південь». На площі, на ступінчастому кам’яному постаменті стоїть майже прихована зеленню колона Перемоги, увінчана орлом. Звідси на всі боки розходяться головні вулиці, одна з яких веде до старого монастиря…»
Після завершення Другої світової війни придворного архітектора Гітлера засудили на 21 рік в’язниці. Після звільнення зодчий писав мемуари, отримуючи непогану добавку до своєї скромної пенсії.